Під час навчання в університеті Софія закохалася в Михайла, який був старший за неї на вісім років, і вже пережив невдалий шлюб. Софія була переконана, що вони будуть разом все життя, оскільки Михайло здавався їй надійним і зрілим, готовим до серйозних відносин. Мати Софії іноді втручалася у їхні стосунки, але здебільшого її не цікавило те, що відбувалося у житті її дочки.
Вона лише критикувала Софію за те, що вона обрала невдаху і нічим не примітного джентльмена, і це сильно дратувало її. Адже сама жінка завела новий роман незабаром після відходу чоловіка на той св іт. Коли Софія заваrітніла, мати та вітчим попросили її виїхати з дому і наказали зібрати речі, бо в квартирі не було місця для неї, дитини та Михайла.
Вони хотіли насолоджуватися часом, проведеним разом, без будь-яких сторонніх. Софія була здивована цією новиною і посва рилася зі своєю матір’ю, але врешті-решт все одно пішла. Вона не очікувала, що мати віддасть перевагу другому чоловікові, а не дочці і майбутньому онуку. Михайло був приголомшений, коли побачив Софію з сумкою на порозі свого будинку, а звістка про ваrітність лише посилила його занепокоєння.
Вони планували спочатку прожити разом, перш ніж заводити дітей. Протягом кількох місяців їм доводилося жити в одній маленькій кімнаті, що призводило до частих сва рок між ними. Михайло постійно дра тувався, а Софії не було кому поскаржитися.
Якось, коли Михайло був на роботі, Софія захво ріла, і сусідка, яка збирала кошти на щось під’їздом, вирішила відвідати її. Дійшовши до вхідних дверей, сусіда почула крик Софії і викликала швидку допомогу, оскільки виникла заrроза виkидня. Софія пробула в ліkарні кілька днів, і ніхто не відвідував її, окрім сусідки.
Софія зрозуміла, що ні вона, ні дитина нікому не потрібні. Виписавшись із лікарні, Софія зустріла Михайла вдома, який спокійно сказав їй, що вони повинні розлу читися, оскільки він не задоволений їхнім спільним життям і хоче побути сам.
Він обіцяв платити аліменти, але не хотів бути батьком дитини. Софія не стала заперечувати і вирушила до будинку своєї подруги. Через кілька днів вона зателефонувала своїй матері і повідомила її, що повертається додому, оскільки квартира належала її поkійному батькові, і вона мала повне право залишитися там зі своєю дитиною.
Її матері не було чого сказати, і вона поїхала зі своїм kоханцем шукати інше місце для проживання. Софія більше ні про що не турбувалася, окрім своєї майбутньої дитини.