Я познайомилася з ним на одній із вечірок нашої компанії. Ми працювали разом, але не знали одне одного. Він мені дуже сподобався: дуже привабливий чоловік. Стали зустрічатись. У мене є принцип: не витра чати час на чоловіка, який мені не підходить. Він справив на мене гарне враження. Життєрадісний, дотепний, уважний, добре заробляв, словом – чоловік моєї мрії. Він був розлучений, у нього двоє синів від першого шлюбу, старшому з яких було близько дев’яти років, а молодшому – майже шість. Він ніколи не говорив про свою колишню дружину, а лише сказав, що дуже любить своїх дітей. Бачився з дітьми, nлатив алі менти та постійно підтримував з ними контакт.
Я не знала їх, і ми обидва думали, що ще не настав час. Він зробив мені пропозицію, і я дала свою згоду. Ми стали готуватися до весілля, вирішили зіграти скромне весілля у колі близьких. На той час колишня дружина із синами переїхала до іншого міста, щоб дбати про хво ру матір. Весілля мало бути через кілька днів, коли мій майбутній чоловік сказав, що його колишня повернулася до міста з дітьми. Це було сказано спокійним тоном як інформація. Я думала, що він хоче запросити дітей на весілля. Я,звісно, не була проти. Коли запитала його про це, він почухавши потилицю відповів, що повинен запитати у них.
Я попросила його дізнатися якнайшвидше, щоб уточнити кількість гостей. Я розумію, що присутність або відсутність двох дітей не так багато означало, але я хотіла, щоб усе було чітко. Він зателефонував своїй колишній, домовився взяти дітей на день, щоб ми могли краще дізнатися один про одного, і, якщо все пройде добре, він привезе їх на весілля. За кілька днів ми приїхали до неї, вона спустилася з дітьми, ми привіталися і почали розмовляти. Я дивилася на неї і зрозуміла, що вона зовсім не колишня. Потім у нас відбулася дуже відверта розмова, ми довго говорили: він вилив мені весь свій біль, розповів, що він все ще любить її. Ми зрозуміли одне одного і вирішили роз лучитися. Вони любили одне одного. Наступного дня ми оголосили, що весілля не буде.