Коли Андрію було п’ять років, не стало батька. Мама старалася, як могла. Справлялася, хоча часом їм доводилося туго. Тоді в хлопчика і зародилася мрія – про багате і гідне життя. Як в кіно. Андрій на зріст не вдався, зате ріс старанним і рукастим. І мамі з городом доnоможе, і в будинку все полагодить.
– Тобі, синку, у місто треба поїхати, вчитися. А не так, як інші, трохи зароблять і одразу ж проп’ють від нудьги. Але Андрій і не подумав відмовитись від своєї мрії… Дядько Коля, їхній сусід, часто кликав хлопчика на доnомогу. У нього Андрій навчився і зварюванню, і слюсарній справі, і машини ремонтувати.
Особливо добре у нього виходило з машинами. Його інакше, як Механіком, і не звали. Вже у старших класах він поставив поряд із будинком гараж, почав ремонтувати машини. Яка-ніяка, а доnомога матері. Так і виявилося, що закінчив школу Андрій вже із солідною клієнтською базою. Те, що в СТО не могли відремонтувати, Андрій лагодив. Стали до нього навіть із міста приїжджати. Потім Андрій куnив машину. Потім він збудував новий, великий будинок, прибудувавши поряд три бокси (щоб машини ремонтувати).
Потім зустрів Інну, та, почувши про майстра золоті руки, привезла до нього з міста машину на ремонт. Минуло десять років. – Мамо, тату, доброго ранку! – прибіrли на кухню дітлахи. А там Андрій із дружиною сидять, снідають. Ось зараз і діти поснідають, потім Інна їх відвезе до міста, до школи, сама поїде на роботу. Потім забере зі школи та приїдуть разом додому.
А Андрій займеться ремонтом машин клієнтів. Крім цього, він має інші справи. Треба мамі окремий будинок побудувати, шумно тут у нього. Робота, діти, а старенькій потрібна тиша. Бабусю Інна до санаторію відправила. Загалом справ у чоловіка багато. Але він з усім упорається. Він Механік. А значить з усім упорається. Як в кіно.