Олександр вирішив піти на nохорон сестри, хоча особливого зв’язку вони не мали. Він навіть не знав, що ця подорож незабаром змінить його життя.

Олександр був на роботі, коли йому зателефонували та повідомили, що його старша сестра Ганна померла. Він не дуже сумував, бо майже не знав її: різниця у віці та її відсутність вдома в дитинстві сприяли їхній роз’єднаності. Через зайнятість батьків Ганна більшу частину дитинства провела з бабусею. Чи через брак уваги, чи через вроджений бунтарський дух – у підлітковому віці вона почала потрапляти в неприємності. Незважаючи на всі зусилля батьків, Ганна вийшла з-під контролю, потрапила в погану компанію і залишила назавжди будинок.

Advertisements
Минули роки, про життя Ганни майже нічого не було відомо. Зрідка до Олександра доходили чутки про її деструктивний спосіб життя, але він вважав за краще не заглиблюватися. Одного разу він спробував зв’язатися з нею після смерті матері, але її відповідь лише підтвердила правильність його рішення обірвати стосунки. Проте, дізнавшись про її смерть, Олександр вважав за необхідне віддати шану. Наступного дня він опинився в занедбаному селі, де Ганна жила в будинку, який ледве можна було назвати таким.

Advertisements
Одкровення про те, що в Ганни залишився син Макар, здивувало його. Сім’я не знала про його існування. Наразі 5-річний хлопчик перебуває на лікуванні у лікарні. Спочатку Олександр думав забути про хлопчика, оскільки не відчував із ним жодного зв’язку. Однак він не міг так просто викреслити зі свого життя невинну дитину. Пройшовши необхідні процедури, Олександр відвідав Макара у лікарні. У його плани входило познайомитися з ним, подарувати йому іграшку – та зняти з себе відповідальність.

Однак зустріч виявилася більш значущою, ніж він очікував. Хлопчик виявився не просто цікавим, а й напрочуд схожим на діда, явно успадкувавши його риси. Після зустрічі Олександр розповів про події дня своїй дружині Олені. Незважаючи на початкові побоювання, вони погодилися з необхідністю усиновлення Макара, вважаючи, що тільки так вони знайдуть спокій. Через три роки Макар вже став невід’ємною частиною їхньої родини. Він був звичайним, трохи задерикуваним школярем, який готувався незабаром стати старшим братом для молодшої сестри.