Дочка сиділа вся в сльо зах. Сьогодні був її день народження, і рідний батько не зволив навіть зателефонувати і привітати її. Я ввечері подзвонила своєму колишньому чоловікові, а той тільки розсміявся у відповідь, і повідомив, що нарешті настав той час, коли він може повністю від нас звільнитися і більше не прикидатися добреньким татом. А ще додав, що має нову сім’ю, і щоб його не турбували. Після цього розмова обірвалася. З чоловіком ми в роз лученні майже десять років. До суду не зверталися.
Просто прийшли в Загс, поставили свої підписи і пішли. Аліменти чоловік платив за власним бажанням. Якщо підрахувати суму за десять років, то вийде близько п’ятдесяти тисяч. Хто ж знав, що весь цей час він прикидався? Батько обіцяв Риті, що візьме її до себе, після закінчення школи, і доnоможе з вступом до інституту. Обіцяв, що оnлачуватиме навчання.
Я пробувала додзвонитися до його дружини або до нього самого, але очевидно вони поміняли номери телефонів. Я прийшла до них додому, але мені відкрили двері абсолютно незнайомі люди. Вони сказали, що поняття не мають про місцезнаходження kолишніх господарів. Вони зникли. Ми з донькою не могли зрозуміти, що ж сталося.
А я дивуюся, як можна протягом десяти років прикидатися турботливим батьком, а після взяти і просто зникнути. Я уявляю, як він сидить, в день народження дочки, і дивиться на годинник. І після настання півночі відразу розбиває їх. Адже дочка стала вже повнолітньою. і тепер не знає, як їй бути. Мені хочеться подивитися в його безсо ромні очі.
Але навряд чи в них буде щось людське? Тільки порожнеча і холод. Як він міг обнадіяти і обдурити власну дочку. Рита самостійно вступила до інституту, після влаштувалася на хорошу роботу, навіть куnила квартиру. Але вона все ще nродовжує шукати свого рідного татка, щоб плюнути йому в обличчя. Я говорила дочці, що він того не вартий. Тільки час даремно втрачає.