Дочка вже 2 роки в столиці живе. Навчається в Інституті на економіста. Розумна дівка! Точно, в матір пішла! Живе в орендованій квартирі. Ну, як в знімній … Армійський товариш здав нам її за символічну плату. Квартира відмінна. Невелика, але новенька. Я ще дивувався, звідки в хрущовці така квартира …
Дочки допомагаємо, направляємо копієчку-іншу, щоб було на що булочку до чаю купити. Студентам непросто в наш час! І вона, дорога, нас радує. Дзвонить регулярно, фоточки в соцмережах шле, навіть по скайпу дзвонимо один одному. Демонструє, що сита-одягнена – живе тихо, мирно, без тусовок і брудом не заросла …
Я теж буваю іноді в столиці. Того дня вирішив відвідати доньку. Природно, не попередив. Смакував, що зловлю з залицяльником… І обом вуха накручу! Просто ввечері подзвонив в домофон. Відповів незнайомий голос. Я подумав, що подружка. кажу: — ТАТО Олени я! Відкривати. Не відкривають, тиша…
Спробував ще-трубку не беруть. Мабуть, сюрприз вдався! Потираю руки. Набираю дочки. — Льонок, ну що… відкривайте вже. Батько замерз! Тиша в трубці. — Та не бійся, я все прощу! — Тату, ти де? — Під дверима стою. Відкривай вже! — Ти що в Києві? На Шевченка? — Ага! Я тріумфував. Дочка помовчала і каже: — Тату, я должна тебе признаться …
Загалом, в квартирі на Шевченка дочка давно вже не живе, а здає її дорожче… рази в три! Гроші за квартиру перераховує вчасно, а виручені… йдуть на іпотеку! Як вона примудрилася її отримати — для мене залишилося загадкою, адже початковий капітал потрібен і робота… Загалом, без коханця, напевно, не обійшлося, але з’ясувати, хто він, не вийшло.
Дочка мовчить як риба. Живе дочка у власній квартирі: Новій, в хорошому районі. Цю квартиру ми і бачили на фотках, а не ту в хрущовці. Нічого сказати! Заповзятлива панянка росте! Лаяти не став, пожурив трохи… І напросився в гості. Армійський товариш теж не образився. Сказав, що не дарма на економічному вчиться!