— Син одружений вже шість років, а чотири з половиною роки тому взяли іпотеку. Вони заробляли пристойні гроші та виплачували іпотеку вчасно. Потім фірма, де працювала невістка, збанкрутувала. Синові теж треба було міняти роботу. Його нова зарплата різко впала, і вони опинилися у тяжkому фінансовому становищі.
Не було іншого виходу, як здати свою квартиру і жити зі мною. Я не стала заперечувати проти їхнього переїзду. – каже свекруха. Характер у свекрухи непростий. Невістка, навпаки, мила та покірна особа. Свекруха заходить у дитячу будь-якої миті, робить зауваження, заглядає в шафу, перевіряє, чи все там гаразд. Звичайно, не обійтися без порад щодо виховання дітей.
Вона також прислухається до всіх розмов сина і дружини, вільно висловлюючи свій досвід, який, звичайно, є єдино правильними. Невістка терпить із останніх сил, але чоловік пропонує дружині не звертати уваги на матір та не приймати її слова близько до сер ця. — Просто кивай головою та роби по-своєму. Ми повинні бути вдячні, мати допомагає нам, терпить наш бр уд, дбає про онука…
Але свекруха не сидить із онуком, хіба що у крайньому випадку, коли невістка зайнята домашніми справами. — Вийшовши зранку на кухню, я побачила купу посуду. Стіл усипаний крихтами, на плиті стоїть брудна сковорода. Я покликала невістку, лютуючи. Вона увійшла, тихенько ввімкнула воду і почала мити посуд. Тут на кухню увірвався мій онук і накинувся на мене з кулаками! Він сказав мені: «Ти жа хлива!».
Він штовхнув мене ногою і шпурнув у мене тапочкою. Ця мадам вимкнула воду, підняла дитину і пішла до своєї кімнати, мовчки зберігаючи спокій. Я була обу рена. Невістка поводиться так, ніби нічого не сталося. Я сказала синові: або скажи дружині, щоб вона вибачилася, або збирай речі. Минуло кілька днів, а ніхто не вибачився – свекруха обу рюється. Чому свекруха зчинила такий галас? Це повністю її ви на.