Була у одного чоловіка дочка. Росла красива, але робити нічого не хотіла. Придивився до неї один мужик, Дівчина гарненька, прийшов із сином і засватали її. Батьки дали хорошу частку приданого і журяться, як їх дитина на новому місці жити буде, адже вона не любить нічого робити, та й не вміє. Кілька днів невістці нічого не говорили.
На четвертий день покликали її на обід. Зайшли до хати, а батько її чоловіка питає: – Хто що робив? Кожен сказав, що робив, тільки одна невістка мовчить. – А ти, дитя, що робила? – Лежала. – Ну, хто справою займався, сідайте за стіл, – каже господар, – а ти, дитя, лежи далі. На другий день пішла невістка за водою. Кличе свекруха на обід.
А свекор знову питає, хто що робив. Жінка каже: – Ой, а невістка принесла води! – Тоді дайте їй в кувші води. Пообідали і розійшлися далі працювати. Йде третій день. Свекруха пішла доїти корову, невістка за нею. Зайшов свекор в будинок: – Хто що робив? – питає. – Ой, невістка корову видоїла, – каже свекруха. – Так дайте їй глечик молока, нехай п’є. Побачила невістка, що треба більше робити. Запитує у свекрухи, що робити.
Роботи в будинку чимало: і зварити, і прибрати. На четвертий день свекор знову: – Хто працював, сідаєте їсти. Сіла за стіл і невістка, бо заробила обід. Йде батько до свата подивитися, як його доньці там живеться. Прийшов, а дочка працює у дворі. Сів, здивувався, а вона йому тихо каже: – Беріть, батько, ніж і ріжте цибулю, бо тут такі люди, якщо не працюєш – їсти не дадуть. Хто не працює той не їсть. Все правильно.