Було майже десять вечорів, коли Ганна почула дзвінок у двері. Вона була здивована, побачивши свого онука Дениску, який стояв там із маленькою старою валізкою в руках. Обличчя хлопчика було трохи схвильованим, і жінка похилого віку та її чоловік вітали його у своєму будинку. Ганна та Михайло дуже любили онука, часто брали його до себе на вихідні, ставилися до нього як до синочка, про якого завжди мріяли. Але цього вечора все змінилося. Дениска обійняв бабусю та дідуся і раптом заявив, що хоче жити з ними.
Він пояснив, що його батьки часто їдуть, залишаючи його вдома одного. Вони не сва рилися, але мало розмовляли один з одним і навіть більше не спромогалися перевіряти його домашню роботу або відвозити його до школи. Погодувавши Дениску і поклавши його спати, Ганна та Михайло спробували зателефонувати дочці та зятю, але обидва телефони були відключені.
Вранці Ганна відвезла Дениску до школи та пішла на квартиру до дочки. Марина була вдома, збиралася працювати. Коли мати спитала, куди вони з чоловіком ідуть уночі, залишаючи сина одного, Марина пояснила, що вони працюють і їм потрібні гроші. Вона відмовилася повідомити, де вони працюють, що ще більше стурбувало Ганну. Жінка зрештою виявила, що донька працює у нічному клубі, щоб заробити на життя.
Чоловік Марини працює охоронцем у тому ж клубі. Постійні ревнощі, сімейні сварkи та втома ледь не стали причиною їхнього роз лучення. Незабаром Ганна обміняла свою двокімнатну квартиру на однокімнатну, а молоде подружжя продало свою двокімнатну квартиру і додало заощадження, щоб нарешті куnити будинок.
Однак Дениска не хотів переїжджати до батьків, кажучи, що бабуся з дідусем його більше потребують. Після довгих умовлянь Марина пообіцяла ніколи більше не залишати його одного ночами, а батько запевняв, що і з його боку все буде гаразд. Нарешті родина здобула спокій і щастя, а Ганну та Михайла відправили до санаторію поправити здо ров’я.