У сина так склалася доля, що він познайомився із майбутньою дружиною в інтернеті. Вони довгий час спілкувалися на відстані, адже дівчина з іншого міста була. Син по вуха був зако ханий у неї, тож якось зібрав свої речі, поїхав зустрітися з ко ханою, обіцяв повернутися через місяць, привезти до нас дівчину, але залишився у місті дружини, знайшов там гарну роботу. Незабаром вони зіграли весілля, нас із батьком також запросили. Невістка була мила, добра дівчина, так що я не була проти цих від носин, тим більше, що її вибрав мій син.
Після весілля молодята жили у орендованій квартирі, а коли невістка заваrітніла, куnили двокімнатну квартиру. Ми часто спілкуємося по телефону, але я так сильно сумую за сином та онуком, що нам недостатньо телефонного спілкування. Невістка мене зрозуміла, купила для нас квитки на поїзд і на тиждень запросила у гості. Я, шалено щаслива, купила подарунки для онука, приготувала гостинці, і ми поїхали до них. Хазяйка нас тепло прийняла, пригостила вишуканими стравами. За столом ми балакали без перерви, сміялися.
Домовилися наступного дня поїхати подивитися місто та пішли спати. Так як у них двокімнатна квартира, я думала, що ми з чоловіком спатимемо на їхньому ліжку. -Я вам у дитячій приготую постіль. У нас зручний надувний матрац є, – пояснила невістка. Чи бачите, вона не хоче, щоб чужі люди спали в її ліжку. Син намагався вмовити дружину, але мої нерви здали. -Я на підлозі спати не буду. За кого ви мене приймаєте? Ми переночуємо у готелі. Ноги моєї в домі сина більше не буде, а невістку більше бачити не хочу. Таке приниження!