Коли я вперше відвідала будинок свого нареченого, його мама зустріла мене привітно, але потім відкликала Андрія убік на кухні. “Де ти її знайшов? Може, дати їй помаду, щоб вона хоча б губи фарбувала? Синку, ти заслуговуєш на краще!” – критикувала вона. Ми з Андрієм зустрічалися півроку. Я переїхала з іншого міста, щоб бути з ним, залишивши сім’ю, де я відчувала себе менш коханою, ніж мої молодші брати. Стасунки з власною матір’ю завжди були непростими, тому я з передчуттям чекала на зустріч з майбутньою свекрухою.
З Андрієм я познайомилася на роботі. Він був навчений досвідом, жив і стажувався за кордоном, що відрізняло його від інших, а також виражало в ньому вишукані манери. Коли він зробив мені пропозицію, це означало, що я нарешті зустрінуся з його матір’ю, чого я найбільше боялася. Проте Андрій люто захищав мене. “Якщо я вибрав її, значить, вона найкраща. Я маю жити з нею, а не ти, так що все добре”, – заявив він матері. Повернувшись за стіл, я вдала, що нічого не чула. З цього моменту ставлення його матері до мене змінилося. Вона почала розуміти, що її син бачить у мені. Ми одружилися та роз’їхалися у своїх справах.
Згодом свекруха навчила мене готувати і прийняла мене як дочку. Ми навіть жартували, що можемо разом розпочати кулінарне шоу. Вона стала матір’ю, якої в мене ніколи не було, часто давала мені поради, робила покупки разом зі мною та щиро кохала мене. Коли моя власна мати приїхала в гості і побачила наш зв’язок, це її засмутило: вона завжди казала мені, що в мені немає нічого доброго – ні зовні, ні внутрішньо. Однак моя свекруха бачила багато того, що можна любити. Я вдячна за те, що змовчала під час першої конфронтації. Це дозволило нам побудувати відносини, які справді стали фундаментом для мого нового життя. Кажуть, що згода творить, а незгода руйнує. Я щаслива, що вибрала творення. Тепер моя свекруха мені ближче, ніж рідна мати.