Ми зняли квартиру у тітки чоловіка і думали – житимемо спокійно, але раптом рано-вранці хтось відчинив двері квартири і увійшов, з цього моменту почалися наші kошмари

Ми з чоловіком шукали зручне житло неподалік місця роботи. І тут сестра свекрухи запропонувала нам свій варіант. Вона мала вільну квартиру в тому районі, старі мешканці з’їхали. Запропонувала вона нам винаймати її квартиру нижче середньої орен ди в тому районі, тим більше – це була двокімнатна квартира. Насправді я завжди намагалася триматися подалі від родичів чоловіка, тим більше від свекрухи. Свекруха – це людина без почуття такту та виховання. Вона спокійно може обговорювати особисті теми при всіх за столом, а мені потім ходити тижнями і червоніти. Її сестра була така ж, але трохи спокійніша. Сказала нам, що від попередніх мешканців залишилося невелике безладдя, але ми молоді, і швидко наведемо чистоту.

Заїжджати у квартиру можна хоч сьогодні. Ми з чоловіком вирішили не гаяти часу і переїхати в новий куточок. Про невеликий безлад сестра свекрухи применшила. Там був справжній бардак. Ми чотири дні витра тили на те, щоб вбратися. Підлоги були всі заляпані, стіни на кухні забруднені, три години відтирали духовку, день провели у ванні, мили і чистили все. А речі, що залишилися, багато з яких були сестри свекрухи, ми просто переклали в другу кімнату. Розбиратися з ними вже не було сил. Наступного дня вранці хтось відчинив двері квартири та зайшов до неї. Потім кроки почулися в сусідній кімнаті. Ми з чоловіком лежали в ліжку і вже подумали, що це злодії до нас залізли.

А потім виявилося, що ця сестра свекрухи прийшла забрати свої речі, навіть не попередивши нас. У п’ятницю ввечері, поки чоловік був на роботі, я знову вирішила зробити невелике прибирання. Встромила у вуха навушники, включила музику і стала мити підлогу. У мене мало не зупинилося серце, коли хтось поклав мені руку на плече. -А я тебе кличу, кличу. А ти, виявляється, музику тут слухаєш. -Чому ви знову зайшли і не попередили нас? Ми ж винаймаємо у вас квартиру. -От саме, що знімаєте, а не куnили. А так — це моя квартира, коли захочу, тоді і приходитиму, — з цими словами тітка пройшла на кухню і стала пити чай. Це була остання крапля нашого терпіння. Через три дні ми з чоловіком з’їхали із цієї квартири. Жаль лише того часу, що ми витратили на прибирання.