Моє життя склалося зовсім не так, як я його собі уявляв, навчаючись в універі. До 36 років я жив із мамою. Працював, заробляв набагато більше середньостатистичного громадянина нашої країни. Трохи більше половини зарплати віддавав мамі на комуналки, продукти та всяку побутову дрібницю, а іншу частину залишав на бензин і кишенькові витрати. У 36 я зустрів Марину. Ми відразу сподобалися один одному і взяти її за дружину мені не завадив навіть факт, що в неї вже була дочка від першого шлюбу. Спочатку все було непогано.
Ми розписалися в РАГСі скромно, запросили друзів і найближчих, посиділи в улюбленому ресторані, і я переїхав до дружини. Вона жила з донькою у трикімнатній квартирі, заробляла на 25% більше за мене, але всі витрати по дому і не тільки були на мені, адже дружина була твердо впевнена, що чоловік зобов’язаний брати на себе забезпечення всієї родини повністю. Я тоді вже почав помічати, що моєї зарплати критично мало на все, адже гроші в мене закінчувалися набагато раніше, ніж наприкінці місяця. У такі моменти дружина із незадоволеною особою діставала свою зарплату, відкладену на свої потреби. Я почав тоді сильно економити, раптом перестав навіть давати мамі гроші з кожної зарплати, але мого заробітку все одно було недостатньо на все.
Якось я поїхав до мами і побачив, що її холодильник порожній. Моя бідолашна мати ледве комуналки зі своєї пенсії платила, на продукти грошей не залишалося. Тоді я почав віддавати мамі по 3 тисячі гривень із кожної зарплати, але тут дружина почала пред’являти мені, що з такими темпами ми на відпочинок на море ми не накопичимо. Я зараз шукаю підробіток, але поки шукаю, мені доводиться щодня вислуховувати претензії дружини, що я не маю віддавати частину зарплати мамі. Це мені страшенно не подобається, і я не збираюся залишати свою матір голодною заради капризів дружини. Сподобалась історія?