Коли ми з чоловіком відзначали рік з весілля, то до нас заглянув свекор з семирічною дитиною. – Здрастуйте, вітаю Вас зі святом. Андрій, познайом дружину з сином. – сказав Павло Валерійович. – З сином? Не зрозуміла, що у вас за жарти такі. Хто цей хлопчина? – дивувалася я. – Жень, накрий на стіл.
Тато з сином з дороги, точно зголодніли. – вказав мені чоловік. Я пішла на кухню готувати вечерю, більше у Андрія нічого не питала. Мені було боляче і прикро через те, що мене обманювали. Він був чоловіком з дитиною, а мені не сказав. Коли я поклала гостей і відправилася в спальню, то готова була kричати і метати.
– Ти можеш піти, якщо хочеш. Так у мене є син і що? Його мати наро дила його без моєї згоди і повісила мені на шию. Батьки були готові за ним доглядати тільки до 7 років. Йому у вересні в школу йти, треба ним займатися. Йому потрібна сім’я і жіноча теплота, – сказав чоловік. Я вирішила тоді, що прийму Єгорка як свого. Ми з хлопчиком швидко знайшли спільну мову. Він став називати мене мамою. Час минав, а з Андрієм у нас так і не з’явилася спільна дитина.
Я, як і будь-яка жінка мріяла наро дити свою дитину. – Тобі Єгорки мало? Не хочу я дітей. Вони мені не потрібні. Он у тебе кар’єра, у мене кар’єра. Навіщо нам діти? – говорив мені чоловік. Я з ним погодилася, тому що на декрет виходити було не вигідно. Я якраз йшла на підвищення. Ми продовжили жити і виховувати Єгорку.
Минуло п’ять років. Андрій так і не захотів дитини. Я подумала, що зроблю як він. Заваrітнію, а потім поставлю його перед фактом. Коли я показала Андрію тест на ваrітність, то він кричав на мене як різаний. – Ти позбудешся дитини без суперечок і сперечань. Зрозуміла? Якщо залишиш, то у тебе більше не буде чоловіка. Я обрала дитину. Андрій подав на роз лучення, а Єгорку знову відправив жити до батьків.