“Дочка, виходь заміж за Юрка Омельченко, будеш жити як сир у маслі. Навіщо тобі той бідняк Микола?”

Григорій Корній працював механізатором в аграрній фірмі. Мав будинок, господарство (свині, качки, гуси, нутрії), 4 городу, повний двір техніки, хорошу працьовиту дружину Марію і двоє дітей. Старший син Максим уже одружений, живе в сусідньому селі. Молодша дочка Уляна недавно закінчила медичний коледж. Григорій Корній завжди вмів заробляти, тому що мав золоті руки. Все в житті вдалося, тільки б Улянку нашу красуню видати вдало заміж, щоб вона не рахувала копійки. Був у Григорія Корнія кращий друг, Петро Омельченко.

 

 

 

Не один раз вони перекидали кілька чарок у місцевому бару. Петро Омельченко тримав в селі свиноферму, а також продавав фермерські продукти в райцентр. Мав єдиного сина Юрка. Ось і за єдиного сина Петра Омельченко хотів віддати Григорій свою дочку. “Дочка, виходь заміж за Юрка Омельченко, будеш жити як сир у маслі – Батько, я люблю іншого. Мені цього не треба, навіть з торбою грошей. Якби не його батько, то нічого не мав за душею. -Микола Антонюк нещодавно повернувся з армії. Вже знайшов роботу в райцентрі. Восени ми одружимося.

 

 

 

– Ти що, Уляна, здуріла? Знайшла якогось голодранця? У нього ж нічого немає, мало того, що сирота, у тітки виріс, але ж нізвідки йому добра не буде. Тітка сама живе, як жебрачка, племіннику не допоможе ні грошима, ні добром, бо не нажила нічого. У неї на подвір’ї п’ять курей, та собака з кішкою. Уляна спокійно слухала батьківські слова, а потім також твердо сказала: – Заміж за Юрка Омельченко не піду!

 

 

 

І крапка! На наступний день батько Уляни зустрівся з потенційним сватом. Випили, закусили, поспівали і вирішили на наступних вихідних робити сватання. Діти не повинні суперечити батькам, і крапка! Григорій Корній повернувся додому і прямо з порога заявив дружині, що завтра треба колоти свиню, бо він “пропив” дочку і тепер вона Юркова наречена. На наступних вихідних чекайте сватів. Дружина кинулася лаяти чоловіка за п’янку та за його нерозважливий вчинок: – Григорію, ти що собі надумав? Ти рабовласник? Уляна не твоя власність.

 

 

 

Треба словами її переконати, а не силою віддати заміж за нелюба. Уляна все чула зі своєї кімнати. Вночі зібрала свої речі в маленьку сумку. Написала прощального листа для матері, а сама вилізла через вікно і втекла до свого коханого Миколи. Розписалися вони без весілля, зняли кімнату в комуналці. Григорій Корній цілий рік з дочкою не спілкувався, а мати їздила провідати дочку щомісяця. Після смерті тітки Миколи йому дісталася старенька хата. Молодий чоловік був працьовитий, тому вирішив будувати новий будинок.

 

 

 

Як тільки почали будинок будувати старий, Корній дивувався, звідки у Миколи такі вправні руки: все вміє, все на льоту схоплює, незважаючи, що такий молодий. Прийшов якось до молодих у двір і запропонував свою допомогу, так і помирилися Через 6 років у Миколи з Уляною був розкішний будинок, велике господарство і двоє синів. Всі в селі не могли ними намилуватися. А Юра Омельченко так і сидів на шиї у свого батька. Двічі розведений ледар. Батьки Уляни змінили свою думку щодо зятя, і всім говорили, що у них тепер два сини і дочка.