Коли я зустріла Олександра, він мені не сподобався, здався надто самовпевненим, але згодом я закохалася в нього по вуха і зрозуміла, що він посланий мені долею. Мої батьки мій вибір не схвалили чомусь. Сашко їм не сподобався зовсім. Наші стосунки були просто верхи романтики. Саша мене водив по різних гарних місцях, познайомив мене з усіма своїми друзями.
Я була на сьомому небі від радості, а подруги казали, що дивляться на мене білою заздрістю, адже в наш час важко знайти таких уважних чоловіків, яких я знайшла. Через рік стосунків Сашко зробив мені пропозицію, і ми почали жити у його квартирі, яку він купив незадовго до зустрічі зі мною. Ми почали будувати свій побут з акуратністю та обережністю. Романтика нікуди з наших стосунків не зникла, як говорили багато хто. Навпаки, зі шлюбом ми лише більше часу стали проводити разом, отже, романтики в нас стало, хоч греблю гати.
Незабаром у нас народився синочок, але на цьому добрі новини не закінчилися. Коли синові було півроку, ми дізналися, що будинок поkійної бабусі чоловіка належить йому, просто через якісь паперові плутанини ми про це дізналися не відразу. Так ось одного разу, за кілька місяців після цієї новини, повертаючись додому з магазину, я вирішила заглянути в ту квартиру, подивитися, в якому вона стані, адже я хотіла запропонувати чоловікові здавати її в оренду.
Зайшовши до квартири, я не повірила очам: мене зустріла дівчина у суперкоротких шортах та у домашній футболці. Я вже почала шукати відмовки для чоловіка, що це його подруга або дальня родичка, яка мешкає там тимчасово, але тут здався і мій чоловік в одних шортах. Все було і дурню зрозуміло, але замість того, щоб вибачатися переді мною, чоловік почав зви нувачувати мене у всьому, адже я, мабуть, йому щось не додала, раз він почав шукати це на боці. Я вже не знаю, чи має сенс зберегти таку сім’ю взагалі?! Мені синочка шкода, складно йому буде без батька.